Голодомор

Голодомор є явищем, яке важко осмислити. Адже треба дати визначення діям його організаторів, пояснити, чому так сталось.

Якщо проаналізувати всі суспільно-політичні причини голодомору, то стає зрозуміло, що в Україні було вчинено акт геноциду. Що ж таке геноцид? Дослівно геноцид означає вбивство роду чи племені, а вперше цей термін застосував польський адвокат Рафаель Лемкін у 1944 році, назвавши цим словом суцільне винищення євреїв у роки Другої світової війни.

Та оскільки масові винищення людей були дуже поширеним явищем в історії людства, то ООН у 1948 році прийняло конвенцію про попередження злочину геноциду і покарання за нього. Учасники цієї конвенції дали таке визначення геноциду: дії, здійснювані з наміром знищити частково або повністю будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу, як таку.

Відомий український дисидент іполітичний діяч Левко Лук'яненко писав: "Москва навмисно спланувала й здійснила Голодомор в Україні, щоб приборкати національно-визвольний рух, зменшити кількість українців та розбавити український етнос московітами і тим самим запобігти майбутній боротьбі українців за незалежність."

Так, дійсно голодомор 1932-1933 рр. був спланованою акцією проти української нації, яку здійснювала комуністична влада СРСР. Але тут не тільки вина радянської влади, знаходились і серед своїх зрадники, вони утворювали загони - "червоні мітли", які забирали в селян останні продукти.

Дехто ще думає, що голод спричинив неврожай, проте хліб того року вродив, запасів вистачило б на усю зиму. Голод був спричинений насильницькою колективізацією, горезвістними хлібозаготівлями, людоненависницькою політикою розкуркулення, відвертим масовим терором проти селян України.

У 1933 році Сталін заявив: " Ми безперечно досягли того, що матеріальне становище селян і робітників поліпшується у нас із року в рік. У цьому можуть сумніватися тільки вороги народу."

Бачимо стільки брехні в цих словах, адже становище в Україні було катастрофічним. За кілька місяців надзвичайні комісії під керівництвом Молотова, Кагановича і Постишева викачали з людей усе.

Селяни були доведені до відчаю, їли коней, жаб, траву і навіть людей. Голод руйнував людей й морально, у них порушувалась психіка, вони просто божеволіли.

Під час голодомору-геноциду були порушені всі традиційні обряди, що стосувалися поховання і поминання померлих. Вмирали цілі села й родини, і не було кому пом'янути, помолитися за невинні душі, замучені голодом. Спільні ями на сільських цвинтарях, в садках, городах і біля хат, в ярах, лісах стали останнім пристанищем для мільйонів селян.

Радянська влада змусила зрівняти з землею ці поховання і забороняла навіть згадувати про них. Але в Обухові (Київська обл.), вперше в Україні, було поставлено пам'ятник жертвам голодомору на Сліпаковому кладовищі ще в 1992 році.

Останніми роками все більше світ дізнається про український геноцид. Вже багато країн світу визнали Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом проти української нації. Верховна рада України 28 листопада 2006 року прийняла Закон "Про Голодомор 1932-1933 рр.", в якому сказано, що публічне заперечення Голодомору в Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв голодомору, приниженням гідності українського народу і є протиправним. Кожного року, в останню суботу листопада Україна вшановує пам'ять жертв Голодомору акціями "Запали свічку пам'яті" та молитвами в церквах і на майданах.